Пророческий сон патриота с украинского

Пророчий сон патріота (Леся Українка,
                (Присвята редакторові «Буковини»)

Що за диво, що за нове чудо!..
Перед світом у святу неділю
Вельми дивний сон мені приснився,
Що немов я опинився в Римі,
Там я бачив Колізей і Форум,
Капітолій і Тарпейську скелю,
Звідки давні римляни невдячні
В діл спихали чесних патріотів.
Та те все мене не вдовольнило,
Бо хто бачив Святоюрські вежі,
Староруські Золоті Ворота, –
Що для нього Колізей і Форум,
Капітолій і Тарпейська круча?
Що нам римські цезарі й герої?
Таж прецінь у нас князі бували !
Але далі: Ватікан я бачив
І отця святого в Ватікані.
Але й то, панове, ще не диво.
То ж би навіть і у сні був сором –
Бути в Римі та не бачить папи!
Вище всіх червоних кардиналів
Він сидів у ясних, білих шатах.
На подушці оксамитній долі
Спочивала золота пантофля.
Різних націй вірні католики
На колінах лізли до престолу,
Цілували золоту пантофлю,
Отже, й я поліз услід за ними –
Най же й русин буде так, як люди!
Річ святу поцілувавши тричі
(Один раз тому, що батько в плахті),
Я поглянув на святе обличчя
І зненацька скам’янів від дива –
Хоч у сні ніщо нас не дивує,
Але ж то було всім дивам диво:
Я побачив руськеє обличчя,
Римською тіарою вінчане!
Боже мій! та я його так часто
Зустрічав у львівськім семінару!
Він пізнав мене і так промовив:
«Повернися у свою країну,
Понеси їй звістку благодатну,
Що віднині кожний вірний русин
З ласки бога станеться безгрішним,
Тільки має всім властям коритись.
«Ність бо власті, еже не от бога».
(Тут я нишком усміхнувсь, панове:
Вже цього він міг би нас не вчити!).
А хто хоче просто йти до раю
І в вінці, як мученик, сіяти,
Той повинен прочитати пильно
Цілий річник «Руського Сіона».
(Тут, не знаю, чи й признатись, браття,
Защеміло трошки в мене серце).
Окрім того, я заповідаю
Вірним всім піти в похід хрестовий
Проти всіх плюгавих, одчайдушних
Сіячів ворожих, бридких впливів,
Їх нам треба нищить без пардону!
Буде вам за сеє рай на небі,
На землі ж то поки що ще тайна…»
Тут я крижем впав перед престолом,
Хтів промовить щось, але прокинувсь
І покликнув голосом великим:
«Гей, на бога, милі руські браття,
Хоч би всім нам згинути судилось,
Мусим мати свого кардинала!
А вже сам він дійде до престолу».
Вже ж бо сон мій не зовсім даремний,
Бо казала так моя бабуся
(То ж була сама народна мудрість):
Сон, що сниться у неділю рано,
Зроду-звіку не минає здарма.

ПРОРОЧЕСКИЙ СОН ПАТРИОТА (вольный перевод П.Голубкова)

Что за чудо, что еще за чудо! ..
Затемно в святое воскресенье
Сон настолько странный мне приснился,
Будто оказался я аж в Риме,
Колизей я видел там и Форум,
Капитолий и утес Тарпейский.
Вниз неблагодарные римляне 
В древности толкали патриотов,
Что меня не удовлетворило,
Святоюрские кто видел башни,
Золотые Русские Ворота, -
Что тому и Колизей, и Форум,
Капитолий и утес Тарпейский?
Что нам Рима цезари, герои?
Ведь у нас даже князья бывали!
Ладно, дальше: Ватикан я видел
И отца святого в Ватикане.
Но и это, господа, не чудо.
Стыдно и во сне бы было даже -
В Риме быть и не увидеть Папы!
Выше всех тех красных кардиналов
В белоснежных он сидел одеждах.
На подушке бархатной напольной
Золотая отдыхала туфля.
А католики различных наций
На коленях лезли все к престолу,
Целовали золотую туфлю,
Ну, полез я тоже, вслед за ними -
Пусть русин же будет, как все люди!
Крест святой поцеловавши трижды
(Один раз, поскольку Папа в юбке),
Глянул на святое я обличье
И вот тут окаменел от чуда -
Хотя во сне ничто не удивляет,
Но то было чудесам всем чудо:
Я увидел руское обличье,
Римскою увенчано тиарой!
Боже мой! Да я его так часто
Здесь встречал, во львовском семинаре!
Он узнал меня и так промолвил:
 «Возвратись в свою страну родную,
Весть ей благодатную доставишь,
Что русин отныне верный каждый
Станет, Божьей милостью, безгрешным,
Только власти должен подчиняться.
«Несть властей, мол, еже не от бога».
(Здесь я потихоньку улыбнулся:
В этом мог бы нас и не учить он!).
А кто хочет просто в рай податься
И в венце, как мученик, сиять там,
Должен прочитать тот досконально
Ежегодник «Русского Сиона».
 (Тут, не знаю, братья, как признаться,
Моё сердце малость защемило).
А, кроме того, я завещаю
Верным всем пойти в поход крестовый
Против всех отчаянных, невзрачных
Сеятелей вражьих, гадких мыслей,
Их уничтожать нам беспощадно!
Будет вам за это рай на небе,
На земле же это пока тайна ... »
Тут пластом я пал перед престолом,
Думал что-то молвить, но проснулся
И воскликнул голосом громовым:
«Ради бога, милые все братья,
Пусть хоть суждено нам всем погибнуть,
Своего нам нужно кардинала!
А дойдет уж сам он до престола».
Сон мой - не совсем был бесполезен,
Ведь сказала так моя бабуся
(То ж была сама народа мудрость):
Сон, что снится утром в воскресенье,
Не проходит споконвеку даром.