Моська i Слон

(сучасна версія)

                Дай Боже нашому теляті вовка з‘їсти…
                (українське народне прислів‘я)


Замицкане кацапське кошеня,
поснідавши обгризеним стегенцем Буша,
лизало поміж ніг щось навмання, аж гульк –
назустріч суне тигр, велика жирна туша!

Мій Бог! Ні – тисяча чортів!
Його душа умить гайнула в п‘ятку…
Хижак же – далі собі брів
і не звертав уваги на хлоп‘ятко.

Бо він зовсім недавно кабана
роздер під дубом й пообідав славно.
І котик-мурчик, сіра сатана,
тихенько став приходити до тями.

Коли ж поминув сірого Шер-Хан 
і вже сховавсь в густій зеленій хащі.
котисько наїжачився як пан
та міркувати став, вчинить як краще.
 
А потім галас він здійняв такий,
що збіглися на нього й інші шавки.
І гордо їм повідав опус свій –
як тигра він „загнав під саму лавку.“

Мораль зовсім просту ця має байка:
барбет** – це вам не руцька балалайка!
Та й кошенятко гавкати не зможе –
хай що, ба навіть вилізе із кожі!

17.12.2015

* Ця байка написана мною після ознайомлення з твором С. Бєлякова-Сибірського „Мой рявк на последние события…“: http://www.stihi.ru/2015/12/01/3306
** Барбет (барбат) – струнний щипковий (плекторний) інструмент. Широко розповсюджений в арабських країнах, Вірменії, Грузії, Ірані, Турції, Греції і країнах Близького Сходу, який до ХVІ – ХVІІ сторіччя використовувався також на території Азербайджану (Вікіпедія).