Матусю рідна і кохана,
В тобі згубились океани,
Лиш ти умієш так кохати,
Лиш ти умієш так прощати.
А твоя посмішка,чи слово,
Мов та давнішня колискова.
Спливають в пам'яті світанки,
І рушничкові вишиванки...
І дивовижна та картина,
Де я ще дівчинка-дитина,
Дивлюсь на тиху "Майську ніч"
І мрію з нею віч на віч.
Ось тепле озеро, чи став:
Там повний місяць в хвилях грав,
Там човен хлюпає тихенько
І б'ється ж як моє серденько!
Неначе в тому човні я,
Чи може мрія там моя?
Завмерли верби й береги,
Все-все заснуло навкруги.
А човник мій пливе поволі
І хтось навпроти - чи то доля?
Та ніч нечувано - чарівна,
Немов би дівчина-царівна,
Нечутно ходить по землі...
А ми - дівчатка ще малі,
Уяву будить ніч весняна,
Ось уже я - чиясь кохана...
А он пливе моя сестричка,
І сріблом мерегтиь водичка,
"Ніч яка місячна" співаєм...
І що там буде,ми не знаєм .
23.06.2015.
Океаны дитинства
© Copyright: Нина Деревянко, 2015
Свидетельство о публикации №115121706625
Свидетельство о публикации №115121706625
Рецензии