Біленька чепурненька хата
І двір, як наш, на якусь мить...
І я вже наче бачу тата...
І серце знов щемить, щемить,
Веселого і молодого
І мудрого, середніх літ,
І філософського старого
Й глибокого, як цілий світ.
Сад, зрощений його руками,
Простий та затишний наш дім
І все, що надбано роками,
Та людям віддано, а в тім...
Мабуть так, мамо, навідь краще,
І не жалкуй і не журись,
І не питай, чому і за що,
А ще молись, молись, молись!
Дивись, розумні ваші діти
І вже й дорослі гарні внуки,
От тільки б з татом вдвох радіти,
Що їх носили ваші руки...
За все, рідненькі, вам спасибі,
То ж ви відкрили нам цей світ,
Він починався в тій садибі,
І кожен вибрав свій політ!
15.05.2015.
Дорогою
© Copyright: Нина Деревянко, 2015
Свидетельство о публикации №115121706594
Свидетельство о публикации №115121706594
Рецензии