Гiркота

            Ох, Тарасе, наш великий, генію, земляче!
            Чи ж ти чуєш, чи  ж ти бачиш: знов Вкраїна плаче!
               
                Гіркота

Гіркота душі моєї й на мить не вщухає,
А неправда з усіх боків моє серце крає:
Одні кажуть, все законно, нас народ поставив,
Інший твердить з-за кордону, аби ж не лукавив,
Що не втрутився за межі іншої держави!

Ті країну, мов ту липку, хутко обідрали,
Залишили ж бодай нитку? Нема! Повтікали!
Із-за моря репетують, що нам допоможуть!
А чи серцем біль відчують, зрозуміти зможуть?

Нацькували дітей наших одне на одного,
Добре, що не всі готові до дійства страшного!
От якби ж ви, мужновладці, ще й сумління мали,
І в усі часи Вкраїну  хоч  не обкрадали,
То й кривавого розбрату ми би не зазнали!
 
Яке ж горе, православні стають ворогами!
І хто ж там тепер говорить, що всі вони з нами?
Милий Боже, ти все можеш, врятуй Україну!
Нехай більше жодна матір не втратить дитину!
         
7.03.2014.