Ненька моя ненька, що з тобою стало....
Застелило твої очі чорне покривало.
Що же ти зрадливо, відцуралась сина,
Що ти наробила мила Україна?
Ми тебе любили, працювали ревно,
Але тобі мало, було цього певно.
Вибрала ти ката й йдеш війной на брата.
Стала ти зрадлива, хтива та пихата.
Віють злії вітри, над моєй хатиной,
Стала не потрібной я тобі дитиной.
На чужбині плачу, нікуди вертатись!
Чуєш?
Соромно з життями так жорстоко гратись!!!
Зрадлива ненька
© Copyright: Ребруненко Марина, 2015
Свидетельство о публикации №115121700208
Свидетельство о публикации №115121700208
Рецензии