Ніч на небі кавою гіркою,
Мов родзинки всипано зірками.
Грав на флейті вітер під вербою
Й шепотів їй ніжними словами.
- Моя вербо, милая красуне,
Долу ти од мене не хились.
Палкими вустами зацілую,
Лиш мені кохана посміхнись.
А йому верба відповідала,
Що кохає, але є журба.
Бачила, як влітку проводжала
Матір, молодого козака.
Поряд з козаком була дівчина.
Красна мов та ясная зоря
І тримала на руках дитину,
Й шепотіла ніжнії слова.
- Соколе мій любий, чоловіче.
На мої ті сльози не дивись.
Я ж тебе кохати буду вічно,
Тільки, моє щастя, повернись.
І стояли разом, обійнявшись.
Над рікою, вітер та верба.
Та й молились, аби дочекались
Вдома молодого козака.
В тер та верба
© Copyright: Александр Владимирович Кошелев, 2015
Свидетельство о публикации №115121609393
Свидетельство о публикации №115121609393
Рецензии
У меня нет слов....вот оно,настоящее,что я так искала...
Лора Горелик Герда 07.01.2016 15:54 • Заявить о нарушении
Лора Горелик Герда 07.01.2016 15:54 • Заявить о нарушении