Краплини часу
По ній човнів: силенна сила.
Вона очам у юні мила,
В дитинстві - схожа на прикрасу.
Курсують яхти на вітрилах
У різні боки: вліво, вправо…
Всіх нас запрошено ласкаво,
На бал. Де голих та безкрилих…
Навчать літати.
Бува, здається, - в вир, без тями.
Човен танцює в колі дико,
В повітрі чуть паленим криком…
На білих штанцях – темні плями.
Ріка, на диво, все ж спокійна
Вирує страх у мізках сірих…
Страх – це мірило в людях віри,
У ньому сила чудодійна…
Не дасть поспати.
Питання сиво встане руба:
Ми - в Океан? Чи, просто, спершу, - в Море?
Ти плисти вмієш – ось де горе…
Бажання жити - вічно! Ось де згуба…
Мовчить ріка. Базікати - не час!
Щось мусить бути горизонтом…
Про вічне й не сказать експромтом…
Там дивосвіт чекає нас…
І нам зали’шилось чекати.
Поет ХХ сторіччя 14 грудня 2015 року с. Тограновичі
Свидетельство о публикации №115121409140