Що був на фронті, воював
Про це ми знали
Що без вісти пропав,
Про це у сорок третьому нам написали.
Та вірили, що десь живий,
Скалічений, але живий. І все чекали…
Одужає, згадає все, вернеться,
Постука у вікно,
пригорне до грудей, озветься,
Повернеться, ми кожен день його чекали.
Надія в нас жила і він про неї знав,
Бо у сімдесят шостому додому завітав…
З листом про себе вісточку прислав,
Що в Малоюр’ївці в сирій землі так довго спав,
Шо любить, пам’ятає розказав.
Що знайдений солдат - наш, ріний,
Патрончик із адресою
Червоним слідопитам підказав,
Що поруч з тілом солдата
У зітлілій гімнастерці у окопчику лежав.
Були тут сльози радості і втрати:
Знайшли, зустріли!
Й знову втратили свого солдата...
Скозь годы возвратился...
© Copyright: Ольга Новосветловка, 2015
Свидетельство о публикации №115121406589
Свидетельство о публикации №115121406589
Рецензии
Эти строки читали со слезами на глазах, все очень глубоко прочувствовано.
Ваня Иванишин 28.12.2015 19:58 • Заявить о нарушении
Ваня Иванишин 28.12.2015 19:58 • Заявить о нарушении