Чекаю
Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію
(с) Еленка
Вольный перевод.
Я жду, ты слышишь?
Жду за часом час.
Упали сны на синий подоконник.
Тревожит тень оплывшая свеча
И воском жжёт дрожащие ладони.
А за окном льёт слёзы листопад,
Упрямо на земле рисуя лужи.
Как дежавю – две осени назад:
Дожди… Дожди… Хладны и равнодушны.
Им всё равно, что плавится свеча,
Что ночь без сна, что я тобой болею.
Но если свет горит в моих очах –
Я жду тебя.
Иначе не умею.
14.12.15
Я жду
© Copyright: Таина Ким, 2015
Свидетельство о публикации №115121411039
Свидетельство о публикации №115121411039
Рецензии