По Прибережній вулиці.
По Прибережній вулиці,
Йду з роботи знов.
На хатинки дивлюся,
Згадую любов.
Всі хатки, гарнесенькі,
І стоять рядком.
А вулиця присипана,
Білесеньким сніжком…
Згадую чомусь,
Я своє село.
Що на Прибережну вулицю,
Мене, аж привело…
В юність, мені так хочеться,
А чому б і ні.
Все що було, пригадую,
Ніби я у сні…
І куди б не їздив,
Де би не блукав.
Згадую як до дівчини,
Через вікно тікав.
Мама закрила двері,
Й сховала всі ключі.
Думала, що спатиме,
Синочок уночі…
Та хіба утримаєш,
Коли дівча чека.
Такого, ще й гарненького,
Як я, вже й хлопчака…
Пройшло усе й минулося,
Зосталися лише сни.
Тепер її нагадують,
Нагадують вони…
Що молодість, не вернеться,
Як би я не хотів.
Робити треба вчасно все,
Як колись умів…
07:55.13.12.2015.
По Прибережнiй вулицi
© Copyright: Михаил Онищенко, 2015
Свидетельство о публикации №115121309545
Свидетельство о публикации №115121309545
Рецензии
