Небо над містом в мереживі чорних дерев
Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
Присмерк вечірній, що зітканий з тисяч химер,
Світла ліхтарного переривають краплини.
Місто натомлене шурхіт коліс оповив,
Тьмяна бруківка підхоплює їх колискову.
Вулиць дотичних безлюдні, вузькі рукави
Кличуть у безвість пірнути, страшну й загадкову.
Місто зітхає, йому би спочити на мить,
Вимкнути світло, машини, людей і розмови.
Скільки століть промайнуло, та місто не спить...
Просто містам так судилось – не спати ніколи.
07.12.2015р.
Мiсто не спить
© Copyright: Наталя Мазур, 2015
Свидетельство о публикации №115121311720
Свидетельство о публикации №115121311720
Рецензии
Один мой знакомый, прочитав это стихотворение, рассказывал, что просыпается он в четыре утра. А за стенкой сосед в это время ложится. А город, он не спит...
Спасибо, Ируся!
Наталя Мазур 28.02.2017 00:48 Заявить о нарушении
Спасибо, Ируся!
Наталя Мазур 28.02.2017 00:48 Заявить о нарушении
он и правда - не спит никогда, никогда.
хоть и поется в замечательной украинской песне "Мiсто спить"...
Ирина Подюкова 28.02.2017 17:08 Заявить о нарушении
хоть и поется в замечательной украинской песне "Мiсто спить"...
Ирина Подюкова 28.02.2017 17:08 Заявить о нарушении