Стрілки годинника пливуть вперед
Безупинно, невблаганно швидко
Я залишаю цей солодко-милий мед
І поринаю у майбутнє, хоч і бридко
Я знаю, що кожного разу помилялась
Коли давала тобі шанс на краще
І у коханні бескінечно довго клялась
Хоч з кожним разом все ставало важче
Цей камінь на шиї у мене давно
Ще кілька днів і повітря не стане
Фарбую прозоре я знов полотно
Ще трохи й в просторі воно розтане
Позбудусь надії у нашу любов
Бо біль у повернені важко забути
І хочу лікувати серце, чорну кров
І щастя хочу, смак цього збагнути.
Все буде, безсумнівно, буде все
Хоч і сьогодні в мене є немало
Воно все зцілить і минуле прожене
Маленьке щастя, що завжди спасало.
Прозоре полотно
© Copyright: Рита Трапезарова, 2015
Свидетельство о публикации №115121301036
Свидетельство о публикации №115121301036
Рецензии