Закружляло

     Закружляло.


Закружляло , закружляло ,  завертіло,
В  моє  віконце  тихо  забриніло ,
Лиш  одну  мене  відвідати  хотіло,
Та  злякалось,  піднялося  й  полетіло.

Відлетіло  й  приземлилось  на  березу,
Що  в  дворі  росте  за  перелазом ,
Та  дивитися  на  нього  я  не  стану,
Так  високо , що  ніяк  і  не  дістану.

Цілу  нічку  я  в  тривозі  не  заснула,
Мучилася ,  думала  і  враз  збагнула ,
Мушу  я  драбину  в  руки  брати
І  піду  його  з  берези  діставати.

Та  усе  даремно ,  все  пропало,
Тут  воно  з  берези  сіло-впало ,
Поки  я  на  землю  поверталась,
То  від  нього  вже  нічого  не  зосталось.

Не  збагнула , не  збагнула  я  відразу,
В  моє  віконце ,  чи  до  мого  перелазу ?
Хоч  би  як  мені  дізнатися  кортіло,
Може  воно  не  до  мене  і  летіло ?

Чомусь  легко  так  розбилось  і  загуло,
Не  поплачу  я  за  тим,  чого  не  було ,
Краще  буду  я  ще  мріяти  й  жадати,
Чогось  кращого ,свого  лишень   чекати.

Як  одного  дня  засвітить  ярко   сонце,
То  воно  постукає  в  моє  віконце ,
Тоді  точно  я  напевно  буду  знати ,
Що  мені  його  не  можна  упускати...


Автор : Н.П.Рубан.