про горечь прошлых слёз... - из М. Метелецкой

          Оригинал:  http://www.stihi.ru/2015/12/10/8864
      Маргарита  Метелецкая.
        Спомини  гіркі...

Твої благословляючі персти
Як жест печалі й ніжного докору –
Так виплекати хочеться покору,
Від сутінок жалобних відбрести !

Так хочеться небесної снаги
На білому безплотному папері –
Аби душі навстіж відкрити двері,
Грудневі зустрічаючи сніги !

О ,Господи! Молюсь, щоб ця зима
Минучо-випадкового , дрібного,
Яке снується кволо та убого,
Позбулась заметілями сама !

І крижані сполохані зірки
Гайнуть осяйно в стомлені долоні –
Враз, променем черкнувши по іконі,
Попалять в серці спомини гіркі...


          Поэтический  перевод  С. Жуковой:


Твоё  благословение  постичь,
как  жест  печали,  нежной  укоризны  –
так  хочется  в  покорности  до  тризны
от  сумерек  скорбящих  отбрести!

Так  хочется  всесилия  небес
на  белизне  эпистолы  бесплотной  –
и  настежь  двери  –  для  души  вольготной,
декабрьский  привечая  снежный  блеск!

О,  Господи!  Молюсь  я,  чтоб  зима
со  всем,  что  к  нам  приходит  не  от  Бога,
что  мелочно,  и  вяло,  и  убого,
расправилась  метелями  сама!

И  ледяные  искры  стылых  звёзд
посыплются  в  усталые  ладони,
скользнув  лучисто  по  святой  иконе,
чтоб  выжечь  в  сердце  горечь  прошлых  слёз...