Мураха-день

               «І, вийшовши звідти,
                Він прийшов до своєї батьківщини,
                А з Ним ішли учні Його.»
                (Євангеліє від Марка. 6.1)

Жовтим мурахою повзе день,
Осінь звучить нотами ірландських пісень,
Сонце блискучим ґудзиком на платті дня,
Хмара самотня на полі неба – біле ягня.
Дім, що не звик до тиші – нині жебрак:
Просить людей, господарів – пустка, однак.
Господар минуле кроками міряє до гори Круахан,
Чи то життя, чи спалений вівсяний лан.
Знак: сивиною ірландською старий друїд.
Земля моя: теплих спогадів осінній мід.
Тепер і я монахом-відлюдником тобі услід –
Моя Вітчизна – Ерінн колисана – прадавній міт…


Рецензии
бодай один рядок долучу луни, - оцей най!
"Земля моя: теплих спогадів осінній мід."
та міжряддя, мовчазні, - та ні!!
то й увесь мураха-день, - день-в-день!!!

...із усіх чуттів-літер взявсь той мід?
...а Будьмо й зі сіллю??
...які і - Є???

Зозуля Юрий Павлович   07.11.2021 13:17     Заявить о нарушении
У Вас завжди дуже цікаві відгуки на твори! Дякую за Вашу оригінальність і небуденність!

Шон Маклех Патрик   07.11.2021 17:55   Заявить о нарушении
дякую!..
маймо й приємності на взаємності!..

Зозуля Юрий Павлович   07.11.2021 18:54   Заявить о нарушении