За грудневим колючим подихом,
За дахами, що інеєм вкриті.
Я відчула свободи дотик,
Зрозумівши, що двері відкриті,
Що вже взимку настало літо,
Стало гаряче від лавини сніжної.
Не помітила, не змигнула оком,
Як із грізної стала ніжною.
Серед віхоли і хурделиць,
Запітніли вікна й вітрини,
Тільки сніг під ногами стелиться,
І померзли плоди горобини.
Коли тепло тобі, коли затишно,
Коли раптом стаєш новою,
Піднімайся наверх, на Ратушу.
Посміхайся і будь собою.
Я не бачу в тому наруги,
Що змінила правила гри.
Пофарбуємо всі чорні смуги.
В акварельні живі кольори.
Насолоджуйся кожним моментом,
і цінуй кожну мить ,кожний крок,
Бо немає в житті експериментів.
Тільки досвід, наснага й урок.
дотик свободи
© Copyright: Надежда Шершун, 2015
Свидетельство о публикации №115121100514
Свидетельство о публикации №115121100514
Рецензии