Квантова безодня
Галактик – сотні. Зірок – без ліку…
Навколо мене, як кара – тиша. Не стане віку…
Почуть, …що десь співає… хор із повій.
Альти. Сопрано. Ем-це* в квадраті. Всі в унісон.
Між ними - відстань: з років та ліктів
Стоять – нестерпно. На місті ж бігти…
В Безодні… не виживе жодний масон.
Вона сортує в хао’с, на свій розсуд.
Вона єднає собі на радість.
Їй не відомо, що таке заздрість.
Її вся гостина. Увесь її посуд.
Хтось в Ній із плюсом,
А хтось – від’ємний.
Від зірки - світлий, а ззаду – темний…
Із гноєм флюсом
Стає… так треба
Але – навіщо?
Яка різниця?
Так треба.
****
***
**
*
---
*E=mc2
Поет ХХ сторіччя 11 грудня 2015 с. Торгановичі
Свидетельство о публикации №115121100189
Шон Маклех Патрик 11.12.2015 04:43 Заявить о нарушении
Сергий Труш 11.12.2015 10:30 Заявить о нарушении