Одного доволі звичайного дня
Ти знову покличеш до себе
Тоді відштовхнувшися від дна
Я пригорну своє лице до тебе
Я зможу сказати тобі - обіймИ
Я проведу рукою по волоссі
Не кидай більше злі слова мені
А просто дай любов без злості
Досить ховати свої почуття
Досить мовчати, досить всього
І справді без сенсу наше буття
Але не приховуй його
Я потребую небагато - правди
Нічого я не вимагаю більше
Не зможу я стерпіти тільки зраду
Або зі мною, або прощай навічно
Знаєш, зустрітися було б чудово
Зраділа б я на три хвилини десь
Побачилися б ми не випадково
І доля вирішить також і це
Можливо ми зустрінимось колись
Адже ніхто не зна, що з нами буде
Тоді пройду повз тебе, наче крізь
Але цієї "зустрічі" ніхто з нас не забуде.
***
© Copyright: Рита Трапезарова, 2015
Свидетельство о публикации №115121007178
Свидетельство о публикации №115121007178
Рецензии