Закрий очі,
Чуєш? Я - посміхаюсь,
Пам'ятаєш наші ночі?
Я від цього не цураюсь.
Пам'ятаєш наше літо?
Павутинки між дерев
Наше щастя, що було роздіто-
Де воно, скажи, тепер?
Пам'ятаєш каву вранці
З ніжним, сонячним теплом,
Ми неначе ті повстанці -
спали з небом, нашим янголом.
Ми кохати щиро
Ніби діти-
Дарували на щастя і долю
Зірвані квіти.
Ми були одним цілим
Всього три хвилини.
А потім ти зник
Залишив на згадку лише сновидіння...
Сновид ння
© Copyright: Дарина Полевая, 2015
Свидетельство о публикации №115121005382
Свидетельство о публикации №115121005382
Рецензии