«Мені більше не шкода себе
Не описати цю спробу мовчання...»
(Гійом Аполлінер)
Пірнаю в Озеро Трави,
Занурююсь у його глибини,
Куди навіть плескаті зелені коники
Не наважуються зазирати,
Пливу між хвилями королиць,
Між їх терпкою піною:
Їх білих пелюсток просвітлення,
А вітер гойдає
Воду запашної конюшини:
Трирозділену, трилистяну,
Триєдину суть білого шамроку.
Я пірнаю, пірнаю, пірнаю.
Пливу
Капітаном каравели життя,
Спрямовую тіло-човен
У безкрайні океани літа,
Біля острова спогадів,
Кину зламаний іржавий якір:
Лише бджоли чайками
І метелики альбатросами,
І вірші мої кострубаті – вітрилами,
І сон як смерть...
Примітки:
Лох Луйбе (Loch Luibe) – Озеро Трави (ірл.)
Лох Луйбе
© Copyright: Шон Маклех Патрик, 2015
Свидетельство о публикации №115121003217
Свидетельство о публикации №115121003217
Рецензии
так гарно. по-літньому. Ваші твори мають здатність якщо не повертати до життя, то відновлювати. або, навпаки, повертати від життя ;))) коли занадто занурився у буденність, зненацька декілька рядків краси, як вода і небо)
Олись Лапковский 10.07.2016 21:14 • Заявить о нарушении
Олись Лапковский 10.07.2016 21:14 • Заявить о нарушении
Дякую за розуміння! Частіше мені пишуться сумні вірші, але інколи життєдайні...
Шон Маклех Патрик 14.07.2016 21:53 Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 14.07.2016 21:53 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.