Коли сивину не прикрити

Коли сивину не прикрити

Коли сивину вже не прикрити нічим,
ТИ йдеш по місту гордим,
Адже ота сивина ознака мудрості,
Що невплинно веде до старості.

У такий період, життя стає чітке,
Бо воно у перед тебе знову жине,
І ти бігти маєш, як гепард,
Щоб потрібним став твій вічний гарт.

Але по при потрібність іти у перед,
Зупинись! І подивись на старий конверт,
У якому вже зчорнів старий лист,
Який ти отримав колись у падолист.

Невагаючись підійди та прочитай теплі слова,
Бо ж вони здатні розірвати усі кола зла,
Що так із охотою влиллись у твоє життя
Збираючи довкола тонни сміття.


І можливо усмішка торкнеться черствих струн душі,
Які навіть оживуть у темній й холодній ночі,
Що давно панує, бурхливо  у твоєму житті,
Бо ж, не часто на папір, лягають нові вірші.

Робити висновки потрібно все частіше,
Адже твоє буття стає від того ясніше,
І не важливо чи сивина тебе вже осіяла,
Головне щоб розум ти не втрачала.

25.10.2015


/п.с.: не вмію писати без прихованих ілюзій та мрій та навіть думок... /