Лина Костенко На конвертики хат лето клеит окошки,

На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.

ЛИНА КОСТЕНКО
На конвертики хат лето клеит окошки, как марки.
Не погашены марки - беда  не поставила штамп.
Пролетают над ними века, облака расправляют туманы.
Я там тоже летаю, давно  пролетаю я там.

Опускаюсь на землю, седую, как глобус капусты.
Приземляюсь на полюс, где ползает жук, как пингвин.
А под сводом печали акустики скованный холод.
Еле-еле коснешься - гудит, как святой муэдзин

Ходит мать в огороде. К ногам ластится плюшевый песик.
И никто  не убит, не застрелен никто на войне.
И мосты все из клена. Пасутся усталые кони.
Мирно гуси летят …И Ивасик летит в вышине…