Живая...

... Всю ночь ссорился ветер, словно проповедовал, что осень -
всего лишь на всего время перемен...  К нему бы привыкнуть?..
отбирая у мира тишину, наступает ненасытная стужа...
раздевая деревья, расшатывая небо дождем, идет осень на зиму...
под тяжелым бременем туманов густеет без солнца мрачный воздух,
дарят и похищают покой бескрайние пожары листопада...
исчезает и появляется снова, как призрак вчера - печальный день ...
заплаканная Душа этого мира не умрет, пока Память Живая!..



Жива...
Виктор Сурженко

…всю ніч сварився вітер, мов проповідував, що осінь -
всього лиш на всього час змін… до нього б звикнути?..
відбираючи у світу тишу наступає ненаситна холоднеча…
роздягаючи дерева, розхитуючи небо дощем йде осінь на зиму…
під тяжким тягарем туманів гусне без сонця похмуро повітря,
дарують і викрадають спокій безкраї пожежі падолисту…
зникає і з’являється знову, мов привид з учора – сумний день…
заплакана Душа цього світу не вмре, допоки Пам’ять Жива!..