Знову в небі зірка засіяла,
Наче сколихнувши щось в душі...
Я, здається, знову покохала,
Відчайдушно пишучи вірші.
Думаю про тебе щохвилини, -
Вже доросла жінка, заміжня -
Почуваюсь, мов мала дитина,
В маминих оспівана піснях...
В серці почуття своє ховаю,
Оповите плачем молитов.
Тільки Богу душу відкриваю,
Бо не маю права на любов...
Яскравіше з кожним днем сіяє
В чорнім небі вранішня зоря.
Все несамовитіше кохаю,
Та немає тяжче тягаря
Розуміти: ти - шалена мрія,
Нездійсненна вигадка душі...
Серце огортає істерія,
Виприснувши ніжність у вірші...
Iстерiя
© Copyright: Олеська, 2015
Свидетельство о публикации №115120903318
Свидетельство о публикации №115120903318
Рецензии
Як же гарно зіронькою сяє
Мрія ця прозора і легка...
Хай же вона вічно не згасає,
Мов любов крилата і палка!
Гарна, Олеся, у Вас лірика українською мовою!
Юрий Воронин 2 05.06.2023 07:16 • Заявить о нарушении
Мрія ця прозора і легка...
Хай же вона вічно не згасає,
Мов любов крилата і палка!
Гарна, Олеся, у Вас лірика українською мовою!
Юрий Воронин 2 05.06.2023 07:16 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.