«Стара земля
Каганцем сумна.
Земля водойм без дна..»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми думали – знову війна,
Знову чужий король
Залізних почвар чи то вершників
На гнилих кораблях
Привіз до нашого острова
Разом з щурами
Та беззубими суддями.
Ми думали знову
Нам заборонять співати пісень
І грати веселої музики,
Носити картаті кілти
І мурувати круглі вежі
З втомлених сірих каменів.
А це просто чума
Чорна й нещадна
Проростає пуп’янками
Весни мовчазного страху
На людях-деревах
Скрипучих, як криві ясени.
А це просто чума
Старою знайомою
Божевільною жінкою
Танцює на вулицях Дубліна!
Вороною сірою,
Волохатою мишою
Залітає-прошмигує
У кожен кляштор та пивницю,
У кожен замок та селище.
І ми б написали
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...
Дублiн 1348 року
© Copyright: Шон Маклех Патрик, 2015
Свидетельство о публикации №115120901123
Свидетельство о публикации №115120901123
Рецензии
Шон, замечательно описано внутреннее состояние человека, живущего в страхе.
И причины кажутся сегодняшними. Ипредчувствие, что некому будет писать...
Стихи хороши, хоть и драматичны! С теплом и благодарностью . И. З.
Зыряева Ираида 04.09.2016 17:43 • Заявить о нарушении
И причины кажутся сегодняшними. Ипредчувствие, что некому будет писать...
Стихи хороши, хоть и драматичны! С теплом и благодарностью . И. З.
Зыряева Ираида 04.09.2016 17:43 • Заявить о нарушении
Спасибо за интересный отзыв и понимание моего произведения...
Шон Маклех Патрик 12.09.2016 18:48 Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 12.09.2016 18:48 Заявить о нарушении