С. Водолей О нескончаемы признания... на укр. яз

        "О нескончаемы признания в Любви"
          Светлана Водолей         
                http://www.stihi.ru/2015/11/28/11403

      переклад  на українську мову

Освідчувався знову. У цей час
тік шоколад. Ти злизував як стогін.
Слизький і нескінченний мій атлас,
лише один він заважав Любові.

А гудзики... Тут скільки перешкод!
Ще й  блискавки зигзаг впинався в спину.
Вуста твої торкались знову щок.
Солодкий шепіт чула: — "Ти - єдина".

А далі - прокидається вулкан,
який за землетрусом так скучає.
Горить  Вогонь, летить оксидіан*,
стікає лава пристрасті. Читаю —

біжать мурашки. Сам Шекспір гарчить,
як звір, згадаши про Отело в дії.
І тільки Нага* поглядом мовчить
озерна гладь, яка про Зустріч мріє.

О, дивний сон! Метелик, ніби я,
летить насолодитись до левкої...
А Ейфелева  вежа промовля:
— Не йди! Бо ти знесилив від Любові.
-----

*оксидіан - вулканічне скло,
камінь з магічними властивостями

*Наг(и) - змієподібні міфічні істоти
==================

текст оригинала:

О, нескончаемы признания!* Как раз...
Тёк шоколад. Ты слизывал как стоны.
И нескончаемый скользящий мой атлас,
лишь он один мешал Любви. Препоны

застёжки строили по бёдрам на боку.
И молнии зигзаг вонзался в спину.
И тайн безумных сладкое ку-ку
шептало ушку "да" до середины...

А дальше - горизонта вал Огня,
тоскующего по землетрясению.
Когда обсидианово гремя,
стекает лава страсти! От прочтения -

бегут мурашки. Сам Шекспир рычит
как зверь, Отелло вспоминая на прощание.
И только взглядом Нага гладь молчит
озёрная, мечтая о Свидании.

Какой-то сон! Порхающая мысль
левкоями щекочет наслаждаясь.
И Эйфелем Париж сверкает... Длись!..
Не уходи, в Любви изнемогая!