Ще шатро з дерев звисає,
Квіти клоняться до ніг.
Та зима сніг розстеляє,
Грудень осінь переміг.
Посвітліло поле з гаєм,
Мов на ковзанці авто.
А малят вусаті няні,
На санчата і в лісок.
Подих паром обдуває,
Побіліла борода.
Проте настрій піднімає,
Зима – казка, не біда.
Сніговий клубок скотили,
Вмить дідусь почервонів!
А онук, мов підмінили,
Він в обід й вечерю з’їв!
Ось які-то зимні ліки,
Сніг, мороз й веселий час.
Без мікстури і пігулки,
Душу гріють кожний раз.
Зима казкою чаруе
© Copyright: Петро Керанчук, 2015
Свидетельство о публикации №115120808964
Свидетельство о публикации №115120808964
Рецензии