занедбаний
сумний
хисткий
мрiйливий
будинок iз грудневої імли
з тобов удвох ми пошепки звели
і де ж були
оті травневі зливи
що щем мережать срібними нитками
що ними скальд скресає навесні
нам вишкірились смутки знавісні
майбутностей
найвправніші окками
закуті у крижинні обладунки
виблискуючі лезами катан
і кожен з них як той маклауд дункан
і фору дасть потомственним катам
при них вітри
у леза мов закуті
лише чекають на хрипке
мерщій
і клякнем наче діти на спокуті
своїх дорослих заборонних мрій
мов колос
що узбіччам прагне ниви
наш похапцем надуманий едем
занедбаний
хисткий
мов зойк
тужливий
повз нього
прозріваючи
ідем
повз
© Copyright: Палад, 2015
Свидетельство о публикации №115120806697
Свидетельство о публикации №115120806697
Рецензии
примерно о том, как двое намечтали себе счастье, как песочный замок, и испытание временем оно не прошло, и это печально
Палад 08.12.2015 18:22 Заявить о нарушении
Палад 08.12.2015 18:22 Заявить о нарушении