***
Звичайний сон, покинутий на дні
Колодязю туманної надії,
Що зможу доторкнутись до весни
За кроком крок, подалі від уламків
Минулого, несправжнього часу
Пропущених, загублених світанків,
Нездатності помітити красу
Коли слова свідомо набувають
Кривавих рис холодного ножа,
Від ран його душа не виживає -
У кожного терпіння є межа
Незвичний день, дорога незвичайна,
Незвичне на руці передчуття
Суцільне щастя вильоту востаннє
Туди, де починається життя
Свидетельство о публикации №115120811590