Я спал во ржи... Иван Коваленко

"Я в житі спав, коли цвіло колосся..."

Я в житі спав, коли цвіло колосся,
На теплій і розмореній землі.
Це згадкою живе в мені і досі,
Як вогник той жаринкою у тлі.

Жалію я людей, що у життєвім кросі
Пізнали радощі, безславні і малі,
Я в житі спав, і ноги мої босі
Вкривали янголи у білому крилі.

Я в житі спав, мене вкривало небо,
І вітер ніжний тихо колисав.
Я аж тепер збагнув – нічого більш не треба!

Таке вже не повториться ніколи,
Хай буде грім, гроза і поле голе –
А я щасливий: я у житі спав!
---------------------------------
«Я спал во ржи, когда цвели колосья…» И.Е.Коваленко

Я спал во ржи, когда цвели колосья
На тёплой и разморенной земле.
Они загадку до сих пор приносят,
Как огонёк, чуть тлеющий во мгле.

Жалею тех, кого по жизни носит:
Те знают радости, потухшие в золе,
Я спал во ржи, и мои ноги босы
Крылами крыли Ангелы полей.

Я спал во ржи, под неба ясным взглядом,
Где ветер нежный тихо овевал.
Теперь я понял – большего не надо!

И это уж не повторится боле,
Пусть будет гром, гроза в широком поле –
А я счастливый: ведь во ржи я спал!

(08.12.2015)

(На иллюстрации: "Рожь", Иван Иванович Шишкин, 1878)