Вони дивились в одне дзеркало.
Водночас, криво і красиво…
Наповнилась кімната тишею .
Вони були божественно звабливі
Ті рухи в світлі мов фантом тіней,
Торкались кожної частинки тіла,
І в такт, мов в унісон єлей,
Порушував гарчання звіра.
Зірвалися у танці рух, майстерність і краса,
Та мить була мов гохуа на оксамиті.
І фліків тих панно, з’єднавши небеса,
І не забути й миті,
як ніч ввійшла у двері
солодким запахом тих квітів польових,
пташок ранковий гомін,і рух авто мов трелі,
збудило тихий шепіт ніжних вуст твоїх…
П сля дзеркал
© Copyright: Виктория Котенко, 2015
Свидетельство о публикации №115120707649
Свидетельство о публикации №115120707649
Рецензии