Песня Гиганта

  Зорка упала на плячо,
       Гэй адгукніся неба,
          НяУжо у табе пуста,
               А над галавой адзіная хмара
                Як прыкмета жыцця...
               

           Размовамі сталі маі пакуты,
             сыр і малако адзіная ежа,
                Якая Гаворыць  што  я чалавек.
 

              Бо ужо на мне прарастаюць,
                горы і вочы мае стануць азёрамі...
               

               


Рецензии