«Може хоч борсук
У мої двері постукає
Разом з ним щодо осені посумуємо…»
(Йоса Бусон)
Кожна осінь – це просто пожежа:
Палають ліси і парки
Багряним і жовтим вогнем.
Поети-єретики горять на цих вогнищах,
Які розпалює Торквемада жовтень.
Падолист-єзуїт ставить крапку
У цьому вироку сезону інквізитора.
І тільки їжаки – старі конкістадори
Вирушають на реконкісту
Раю зими, де спати будуть
Сном безпробудним
До часів весни ренесансу
Чи то до квітня бароко.
Я перед цим автодафе
Одягну черевики Ван Гога.
Але краще б я костур повісив
У південних горах,
Одягнув би рясу слів
Старого Сенеки,
І під парасолькою Стої
Мислив би про вогонь
Чи то сонця чи то Галактики
Чорний як оповідки Свіфта…
Апокриф колючого лiсовика
© Copyright: Шон Маклех Патрик, 2015
Свидетельство о публикации №115120704112
Свидетельство о публикации №115120704112
Рецензии
«Оця едина могила
Великого поета сховала.
З ним багато пісень нових
Буденна земля втеряла»
Дроф Дрофин 18.04.2016 18:06 • Заявить о нарушении
Великого поета сховала.
З ним багато пісень нових
Буденна земля втеряла»
Дроф Дрофин 18.04.2016 18:06 • Заявить о нарушении
??? Оригінальна цитата. Хоча щодо мене таку цитату використовувати зарано... :-)
Шон Маклех Патрик 21.04.2016 09:15 Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 21.04.2016 09:15 Заявить о нарушении