Весла повiтря

                «Темні вулицi вкрились насінням.»
                (Майк Йогансен)

 Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями, чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривало килимом бруківку старого міста. Ще старішого, ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:               

 Падолист.
 Його ім’я написано крейдою
 На мокрій стіні буцегарні.
 Він загубив не листя – себе.
 Старим сухотником
 Шкандибає бруківкою тижнів.
 Подаруйте йому монети,
 Бо
 Харон не веслує задарма.
 Діряві кишені вівторка
 Цвірінькають флейтами Токіо.
 Він теж самурай.
 І своє харакірі
 Вважає іконою.
 Я по калюжах ступаю,
 Хлюпаю соком Землі
 Парасолю розкривши,
 Стаю музикантом крапель.
 Глядачі-горобці
 Магелланами сірими
 Вірять в кулястість вулиць.
 День як поема.
 А я – корабель.