Моe натхнення, мовби птаха

Співає знов амурна ліра,
Гаї шумлять у голові…
Немов кохаю я вампіра, -
В обіймах сльози п’є мої.

Оті страждання у любові,
зійшовши, ніби, з небуття…
О! Скільки випила вже крові,
Своє отруївши життя!

Ти не сварись, що я невдаха,
Мов на базарі, гріш - ціна.
Удача - мить, весняна птаха,
Порхає з мрією одна.

Всі муки радощі збираю,
Що у словах, що в полотні.
Віддам тобі, усе що маю!
Навіщо там… воно мені…

Хіба ж те можна подолати,
Коли натхнення сльози ллє?
Немовби кинули за грати,
Бажання згублене моє…

Свавілля – ніж! Тому страждаю:
Плітки криваві з мене п'ють.
Вампірів я не подолаю,
Коли свої у спину б’ють…


Дякую Надії Крайнюк за допомогу в пізнанні української мови.


Юрій СЛАЩОВ©07.12.2015
Вперше я прочитав цей роман у студентські роки, що вразило відразу, так це те, що автор злився с долею героя. Продавши свій дім в Каліфорнії, Ирвинг Стоун переїжджає в Італію і живе там понад чотири роки, поки не була завершена книга. Щоб вірніше донести до читача таємниці роботи з каменем, письменник бере в руки молот і різець і опановує майстерність каменотеса. За допомогою друзів-учених письменник проникає в архіви і знаходить там немало записів, що стосуються Мікеланджело і його сімейства. Майже половина роману "Муки і радості" заснована на знову відкритих матеріалах.