ЛIНЬ

ЛІНЬ


На дивані Лінь сиділа.
Цілий день вона без діла.
"Я - без діла?" - Лінь питає. -
"Хто ж тоді вам заважає?
Щоб нічого не хотіли,
Щоб не просувалось діло,
Щоб не піднімались руки,
Щоб робота - самі муки?
Заважати - то наука.
Лінуватись - хитра штука.
Я, будь ласка зауважте,
Кожен день працюю важко.
Хто від ранку і до ночі
Ні до чого не охочий?
Хто проспав аж до сніданку?
Хто розбив новеньку склянку?
Хто розкидав черевики?
Хто здійняв з нічого крики?
Хто поволі кашу длуба?
Хто не хоче чистить зуби?
Хто?
Я завжди роботу маю.
Зовсім не відпочиваю!"
Лінь з дивана не вставала,
Бо великий клопіт мала:
Позіхнути, потягнутись,
Другим боком повернутись.
Не ходила Лінь до школи,
Бо у справах, як ніколи.
Не вмивалась, не вбиралась -
Дуже зайнята тинялась.
Бідолашна так втомилась,
Що та праця їй аж снилась.
От на світі як буває -
Лінь від втоми засинає.
Це, малята, вам наука -
Від неробства тільки мука!