Жабка

ЖАБКА


Якось раз маленька Жабка
Та й відчула себе слабко.
У лікарню ледве скаче.
А дорогою аж плаче.
Квака доктору: "Рятуйте!
І мерщій мене лікуйте.
Почуваюся так слабко,
Що немає сил у лапках.
Я сьогодні надто квола.
Не було цього ніколи!"

Лікар вигляд мав поважний.
Жабку вислухав уважно.
Начепив пенсне він скоро
Й мовив Жабці пресуворо:
"Щось пітнієте Ви дуже,
Наче вимокли в калюжі.
Слід, шановна, берегтися,
І вологи стерегтися.
Від струмків тримайтесь далі.
Не гуляйте без сандалій!
В дощ сидіти треба вдома,
Щоб покинула Вас втома.
Воду пити Вам не можна,
Небезпечна крапля кожна.
Щоб весь час сухою бути,
Треба Вам на себе дути!"

Ох! Злякалась Жабка хвора, -
Лікуватись стала скоро.
Лікувалась, лікувалась,
Поки лишенько не сталось:
Не вмивалась, не пила,
І до того довела,
Що залишились від Жабки
Лиш її сухенькі лапки.

Лікар почесав за вухом:
"Хай земля їй буде пухом!"