Грудневий день... Вировець Лариса

 
 Оригінал:


 У грудні день короткий, як життя,
 й похмурий, як радянська установа.
 Чорніють край порога мокрі дрова,
 нікому не потрібні до пуття —
 в епоху металевих батарей,
 в період вимерзання змісту й суті…
 О третій заповзає в хату сутінь
 з усіх шпаринок, вікон та дверей.
 І ніч хитає гойданку небес,
 блищать калюжі та церковні бані…
 І дзвонам в непроглядному тумані
 щоранку підвиває змоклий пес…

 Але що важать мряка та сльота,
 якщо Ви набираєте мій номер!
 Теплішає мій затишок, і знову
 закляклий день на літо поверта.
 © Лариса Вировець


 Перевод с украинского Светланы Груздевой:


 День в декабре короткий, словно жизнь,
 И хмур, как учрежденья при советах.
 Дневная норма дров - глянь - лежит,
 Что не нужна уже эпохе этой,
 В засилье секционных батарей:
 В них вымерзает суть, лишаясь смысла...
 В начале третьего уже нависнув,
 Вползает сумрак в щели у дверей...
 И ночь качает колыбель небес,
 И блеском купола и лужи манят...
 И звонам в заволокшем всё тумане
 С утра промокший, подвывает пёс...

 И пусть я мрак души не обмину,
 Но – чудо, что Вы мой набрали номер!..
 Теплеет в закутке моём,  и снова
 Застывший день я к лету поверну.


Фото Автора оригинала
2015