Запитай у весни: ну чому так недовго співає?..
І чому поцілунок триває одну тільки мить?..
У квітневому небі - то зірка кохання шукає,
чи загублену мрію, що влітку мені мерехтить?..
І у літа з'ясуй, ну чому його так небагато?!..
І нехай не вигадує сивих відмовок про сни!..
Я стомився уже про своє у не свого благати,
що ніяк не повернеться нині з чужої весни...
А осінні дощі хай відкриють мені таємницю
про улюблені барви незнаного нами митця...
І розкажуть нехай переповненим небом криницям
мою сповідь про сина, що вранці летить до Отця...
І лиш біла зима не чекатиме знаків питання...
Оприлюднений підсумок вб'є зацікавленість мрій.
І розгублене серце шукатиме душу востаннє
у забутій веселці кохань, пелюстків і надій...
Тво сезони
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115120604479
Свидетельство о публикации №115120604479
Рецензии