Граннег
(Вільям Батлер Єтс)
Серед старезного пралісу, що від віку ще не знав сокири і важкого подиху лісорубів, я відчув запах зітлілого листя старих буків. Усвідомлення того, що цей ліс старіший за мене і мудріший за всіх професорів Дубліна, і що багатьом з цих дерев більше трьохсот літ, спонукало мене згадати давні ірландські легенди про Граннега – лісового перевертня, що здатний був перетворюватися на їжака. І тоді я написав таке:
Той, що називає
Їжачків зайчиками,
А зайчиків їжачками,
Той, що шматки гнилого дерева
Несе як ліхтарики
У пітьму свого «Я»,
Той, що безногим чаклуном
Кам’яніє серед тверді неба,
Той, що збирає свої думки
Наче кислі ягоди
У дірявий кошик Сенеки,
Прийшов серед липня дощів
До мого багаття,
Що нагодоване
Сухими гілками
Отруйних дерев,
Приніс свою голову
У подарунок
Тліну…
Свидетельство о публикации №115120603577
Что есть червяк, а что гусеница,
Где зайка ушастый, где ёжик,
Кто сер, ну а кто «без ножек»...
В душу, что спряталась в нём,
Пронёс гнилушку с огнём,
И колдуном нелепо
Стал камнем средь тверди неба.
Тот, чьи знания вехи
Собраны, как кислые ягоды,
В дырявую корзинку Сенеки,
На жизни взирая тяготы...
Он подошёл к костру,
Пылавшему с остервенением,
В самое время дождей,
Костёр был сыт от ветвей
Всех ядовитых деревьев.
Ничто не прося взамен, он
Голову отдал тлену...
_____________________________________
http://www.stihi.ru/2014/02/11/11517
_____________________________________
С Уважением и Улыбкой!
Руби Штейн 31.03.2016 17:57 Заявить о нарушении