Сумнiви

                «Я готовий поклястися,
                що його смерть була миттєва, як спалах.
                Все інше – поза реальністю
                і не має ніякого значення.»
                (Хорхе Луіс Борхес)

Осінь. А квіти яскраві.
Осінь – сірість і вітер,
Пил і журба.
А хризантеми, черлені жоржини
Дивують як перше
Кольорами весни,
Гімном буддизму,
Слідами Басьо.
Якась дитина –
З очима неба
Мені дарувала
Маленький букет
Та руки старечі
Відвикли від квітів.
Зовсім намарно
Намагались вони
Втримати їх.
У чорній калюжі
Тоне краса.


Рецензии
Мiй юний друже, я би посперечалася з Вами майже по кожному прочитаному вiршу...
У чорній калюжі
Тоне краса мороку.

Тамара Барышева   16.02.2016 06:56     Заявить о нарушении
:-))) Юний друже? :-))) В моєму віці це я сприймаю як просто фантастичний комплімент! Не зовсім розумію як можна по віршу "сперечатись". По стилістиці? По доцільності використання саме таких форм? Чи по верлібру як жанру? А взагалі, вдячний за відгук!

Шон Маклех Патрик   18.02.2016 17:08   Заявить о нарушении
По-перше: не комплімент – тверезий розрахунок – той «русин з Канади, що потрапив до Ірландії ще у 1922 році, колишній вояк першої світової війни» був моїм коханцем, то, мабуть, я старіша за Вас.
По-друге: перше, чого навчають шпигунів – як позбавитись менталітету (але ж Ви не шпигун – поет, то ж не здогадуєтесь про наявність цього звіра.
На останок: я прискіплива до використання окремих слів, бо найбільша біда від недоречного слова (хіба не помітна різниця, як процитувала Ваш текст?).

Тамара Барышева   19.02.2016 06:34   Заявить о нарушении