пiд стогiн дзвону...

…біг вітер ворожими редутами,
а з ним і наші думки
летіли нічним крайнебом
в надії, за мріями,
у завтрашні роси світанку,
де щасливий сміх дитини,
у погляді ніжного сонця…
ми б хотіли розігнати неспокій,
не втративши віри у перемогу,
але знов обганяючи час,
розриваючи тишу –
небо з криком падає на землю,
щоб почули ми голос Землі,
щоб не сіяв більш град смерть
і не ставали ми чужими,
щоб люди не бились по між собою,
не заступало лихо шлях,
краще б танцювала метелиця
і не тремтіли серця
слухаючи плач дзвону …


Рецензии
Сильний твір! Зачепило..... Вразило....

Шон Маклех Патрик   05.12.2015 18:25     Заявить о нарушении
Вдячний Вам Майстре Шон! Творчих успіхів Вам і усім нам... З повагою Віктор.

Виктор Сурженко   21.12.2015 21:36   Заявить о нарушении