Ох не пара
Ой не пара , їм не по дорозі
Та стоять обоє на морозі,
Ялівець закоханий до болю
В гарну , горду і струнку тополю.
А вона лиш листям осипає
І сама на зиму засинає ,
Ялівець кохає буйним цвітом
Зеленіє усю зиму і все літо.
Стогне лиш тополя біля хати ,
Що не може полюбити , покохати,
Рада б ялівця хоч і навічно
Полюбити тільки платонічно.
Як проснулась навесні , як залиствилась
То назавжди в ясеня влюбилась,
Плаче досі та тополя біля хати,
Що не може розлюбити , не кохати.
А той ясень до тополі верне спину
Сам закоханий у молоду осину,
Шелестить він листям і не знає,
Що осину вітер обіймає.
Ой не пара , їм не по дорозі
То на сонці , а то на морозі ,
Так стоять все літо і всю зиму ,
А життя проходить без зупину...
2.12.15 р.
Автор: Н.П.Рубан.
© Copyright: Надежда Рубан, 2015
Свидетельство о публикации №115120405120
Свидетельство о публикации №115120405120
Рецензии