Чого боятися натомленiй бджолi

(Спочатку це був експромт на вірш "Яскравi ночi кадром двадцять п'ятим"
Федика Юрія Михайловича http://stihi.ru/2015/09/02/5119, а потім автора понесло...)

Чого боятися натомленій бджолі?
Та, мАбуть, посміхатися "на кутні",
Побачивши, як бджоленят малих
З'їдають не чужі, а "рідні" трутні.

Коли ти все гаруєш, як... бджола,
А ті лишень, прогнувшии свої спини,
Жиріють день за днем. Тече смола -
Не мед, не віск вже з вулика-країни...

Чого боятися натомленій бджолі?
Одне жало, одне життя та й годі!
Та у душі її - всі болі і жалі
Великого бджолиного народу.

Бо не за себе, не за сніп ідей -
(Оте "бла-бла" таке незрозуміле),
За бджоленят - малих дурних дітей -
Болить і серце, і душа, і тіло.

З великим задоволенням та з дозволу перекладача пропоную до уваги не інше розуміння, ні, лише інший ракурс цього твору: очима самої "бджоли" - російськомовної української Матері:

Наталья Сафонова 3  http://www.stihi.ru/2016/02/16/139

 Чего бояться обессилевшей пчеле?
 Неужто "по-чеширски" скалить зубы,
 Увидев на обеденном столе
 Родимых чад у трутней-душегубов.

 Когда всё время крутишься пчелой,
 А тем всего делов-то: тыкать дули
 И день за днём жиреть. Уже смолой -
 Не мёдом и не воском полон улей...

 Пчела намаялась...Ну, что её страшит?
 Решает жало горький час исхода.
 Гремят цепями узники души -
 Страдания пчелиного народа.

 Не за себя, не за пучок идей -
 (пустых "бла-бла", что вторят оголтело).
 За пчёлок несмышленых - за детей -
 Болит и сердце, и душа, и тело.
 15.02.2016.