Между прочим... из Лины Костенко

Когда буду я даже сивою,
и пойдет моя жизнь туманами,
для тебя я буду красивою,
никакой для кого-то стану я.

Для кого-то лихой, упрямою,
а ещё кому ведьмой, коброю.
Между прочим, скажу по правде я,
что была я глупой и доброю.

Беззащитною, несинхронною,
ни с теориями, ни с практиками,
и болела во мне ирония
всеми локтиками и галактиками.

И мещанское кодло не знало,
когда в горло лились мне беды,
что душа пред людьми вставала
забинтована смехом белым.

Жизнь моя, словно поле минное,
я просила весь век по-прежнему
хоть бы тот магазинный минимум:
 – Люди будьте взаимно вежливы!

И была бы на то моя воля,
написала б везде курсивом:
– Очень много на свете горя,
люди будьте взаимно красивыми!
-   -   -

Оригинал:    Лiна  Костенко.    Мiж  iншим

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
                -   -   -