Лина Костенко перевод

Я кину все. Я вірю в кілометри...


Я кину все. Я вірю в кілометри -
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
котра була богинею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене бо гине
моя душа, задивлена в чужу;
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддаллю,—
ні спогаду з собою не візьму;
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев'яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,—
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!





Я брошу все. Я верю в километры...



Я брошу все. Я верю в километры.
Тугие беспристрастные узлы...
Как много их у матушки Деметры -
Богини всеобъемлющей земли.
Распутай мне пути, моя богиня,
Куда-нибудь бегу я от себя.
Спаси меня от участи рабыни
Души моей, страдающей любя.
Так преданно, так нежно, беззаботно,
Судьбе моей иди наперекор.
Веди меня сама... куда угодно,
Все двери запирая на затвор.
На горьких островах "лимонной цедры",
Где громы прячут ливни в рукавах,
Где версты только, шпалы... шпалы-зебры
Пасутся в проносящихся кустах.
Пусть будет степь, леса пусть будут, горы,
Взорвется пусть твоя земная суть!
Когда в пути слепые семафоры
Дорогу мне печалью перельют.