Нам не треба нічого міняти –
Ми і так наробили дурниць:
І кохання змогли зруйнувати
І розстатись устигли колись…
Так навіщо тепер жалкувати,
Що нам мріялось, а не збулось,
І не треба усе плюндрувати,
Будувати щоб знов довелось…
Все найкраще – я можу згадати
(Час давно не залишив образ)
І навіщо нам знову страждати,
Якщо діти – щасливіші нас!?
Душу лише турбує онука –
Як дощі грозові у маю,
І доречною була розлука,
Бо я радий за долю свою!
Тож не треба нічого міняти –
Ми і так наробили дурниць:
І кохання змогли зруйнувати
І розстатись устигли колись…
21.10.2015 р.
Забуте...
© Copyright: Владимир Владимирович Суховеев, 2015
Свидетельство о публикации №115120202344
Свидетельство о публикации №115120202344
Рецензии