Майстрування човна

                «До мосту Малинових Горобців
                Іду по суцільній траві…»
                (Лю Юй Сі)

Падають жовті листя думок
З дерев осінніх – старих філософів.
Ріка часу замерзне невже,
Коли в цей світ людей дерев’яних
Прийде зима з безодні Космосу
Біла як матінка-смерть?
Каченята – думки дивака-поета
Хлюпочуться в тій бистрині хвилин.
І ніхто не вірить, ніхто,
Що все, навіть часу ріка
Може стати твердою як криця,
Нерухомою і важкою
Як лісоруба сокира.
Я майструю човна
З ільму та шкіри бика
По старому малюнку книги монахів,
Шию вітрила з торішнього листя
Давно засохлого дубу
Під яким ще друїди
Приносили жертви своїм
Богам божевільним.


Рецензии
Дуже сильно... Заворожуюче тонко. Захопило...

Наталья Пурик   27.09.2016 22:52     Заявить о нарушении
Дякцю за розуміння моїх сумних творів! Розуміння в наш час - це рідкість...

Шон Маклех Патрик   01.10.2016 00:52   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.