Буду мати вт ху

  Буду  мати  втіху.

Застелила  небо  чорно – сіра  хмара,
А  за  нею  білі , як  овець  отара.
У  повітрі  мряка  й  дощ  якийсь  колючий,
І  на  душі  слякоть  і  настрій  гнітючий.

До  кісток  проймає  оця  сіра  вогкість,
Вдвох  тепер  живемо  - я  і  одинокість.
Борюся  із  сумом  , що  маю  робити ?
З  ким  би  звеселитись  чи  поговорити ?

Бо  моя  самотність  чорна  і  кудлата
За  усе  огидне  настає  розплата.
Та  на  свою  долю  я  не  ображаюсь
Господа  люблю я , у  гріхах  всіх  каюсь.

Попрошу  я  Бога  й  Матері  Святої,
Щоб  мене  простили за  гріхи  всі  мої.
Я  ще  хочу  жити  й  користь  приносити,
Вибачення  хочу  в  рідних  попросити.

Я  ще  буду  точно - мати  добру  втіху,
Буде  повна  хата  радості  і  сміху.
Буде  гамір  всюди, дитячих  любих  звуків,
Як  Бог  надарує  із  десяток  внуків.

За  мою  самотність , за  мою  розплату,
Внуки  мої  любі  ощасливлять  хату.
Будуть  тут  таланти  жити – виростати,
До  радості  такої -  дай  Бог мені  діждати !

автор; Н.П.Рубан.